Подібно до одного поета, який любив жінку і вигадував все нові і нові слова, лише б їй про це не сказати, Тарас Бенях, малюючи жінок, вигадує все нові і нові відтінки, щоб не покласти їх на полотно… Щоб не виказати все до останку, а в такий спосіб не применшити враження, не знівелювати чи знецінити його, врешті, не десакралізувати сутність творіння. 

Бенях використовує принцип «замовчування» (як у поезії Малларме), лаконічну відвертість рисунку (як у роботах Шілє), маніпулює жіночими настроями-погодами (як у «Порах року» Вівальді), досягає, нарешті, повної сатисфакції (як сам Бенях!)

Нехтуючи деталями, він залишає підтекст для різних інтерпретацій, які, однак, можливі у певних рамках, що їх окреслює художник. Так само, якою би шаленою внутрішньою силою не володіла жінка, на полотні ця сила вміщатиметься у рамках тіла чи навіть у лінії зігнутих у ліктях рук… І тільки від майстерності митця залежить, чи зможе він своє враження «інкрустувати» у полотно, а потім через нього – у душу глядача.  

Бенях полюбляє експериментувати, він бавиться на полотні розтіканнями барви врізнобіч, досягаючи в олії ефекту акварелі… Таким чином він вводить глядача в оману, ще більше увиразнюючи неповторність та незбагненність жіночої натури! Перетікання фарби, її збігання цівками додолу, вбік, випадкове, але таке ідеальне переплітання, - все це створює відчуття тої миті, яка більше не повториться, бо та мить залишилася там,  а полотно стає єдиною світлиною-пригадуванням.

Жінкам Беняха у полотнах має бути затишно, бо він їх ні в чому не обмежує, надаючи простір для руху. Так само, як під час позування його натурниці не змушені перетворюватися на статуї, так і у портретах відчувається внутрішня динаміка: ще мить - і вона перекине стілець, або струсить попіл, або погладить кота, або глибоко зітхне…

І річ не в тім, що натурниця може не впізнати в портреті себе, що волосся митець перемалює на червоний колір, а шкіру на зелений, ні, - там буде враження, яке вона  у нього викликала, там буде відображення, яке потрапило до його внутрішнього «задзеркалля». Зрештою, там буде Її Величність Femina, у енній новій інтерпретації енного нового художника!..