Самоусвідомлення Тараса Беняха в „актуальному" мистецтві відбулося
 без найменшого насильства над власним темпераментом. Діапазон життєвих викликів збагатив емоційне поле його творчості, ув'язавши між собою прагматизм та інтуїтивізм форми. Останнє стало характерною рисою малярських вправлянь Т.Беняха, розріджених у частині засобів і сконцентрованих у частині натурних вражень.
Етюдно-новелістичний дух його малюнків пряма опозиція картинній обважнілості. Це стало вихідним пунктом поп-артівської філософії письма Тараса Беняха. Разом з тим легкість ковзання пензля по площині не позбавило його твори ясної формально-образної стратегії. Митець підхоплює емпіричний матеріал в самій заданості його внутрішнього руху, щоб потім зіставити його з ліричною платформою молодості. Т.Бенях не приховує своєї ексцентричності. Асоціальність його теперішньої постави визначає сильний струмінь перших романтичних досвідів. Образи, організовані у цикл „Портрет дівчини в синьому" та інші поетико-філософські конструкти, модифікуються в ретроспектив! між модернізмом і постмодернізмом з тріумфуючим культом Жінки як найдовершенішого архетипу. Імпровізаційна свобода Тараса Беняха актуалізує універсалі'! грації та еротики, органічно зіставляючись з особистісною шкалою почувань автора. Наявність такого сугестивного ядра дисциплінує малярський метод Т.Беняха, долає в його образах косметичний шарм і мотивує його шлях в метафізичних лабіринтах сучасного мистецького процесу.

Роман Яців,
кандидат мистецтвознавства